Slavic Assistance Center

Славянский Центр Помогает Всем!

You are here:

ПРО ОСУД

«Не судіть, щоб і вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам». (Матв.7:1,2) Всі ми, віруючі люди, належимо до тої доброї землі, з притчі про сіяча. «А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той у тридцятеро». (Матв.13:23) Чому плід так відрізняється один від одного розмірами? Один і той же сіяч сіяв, одне й те ж добре зерно сіялося в добру землю, а плід різний. Більшість з нас, колись бували в селі і могли бачити таку картину: нива дозріла і чекає женців. Якщо придивитись до колосків, то всі вони різні за розмірами: один має 100 зернин, інший – 60, а ще інший – 30. Стоять вони спокійно, не ведуть ніяких дискусій. Коли вітерець повіє, то вони зашелестять мирно, про щось поговорять.
Ми прийшли в Дім Молитви. Слово Боже, яке ми тут почули, впало на наш добрий сердечний грунт. Злучившись з нашою вірою, воно починає проростати, а потім приносить плід.  І плід буває різної величини. Зрозуміло, що кожен з нас вважає себе найплодовитішим.
«Ну, я так стараюся для Господа, служу Йому, таке моє життя відповідає 100-кратньому плодоношенню», - думаєте ви.
І, якщо ваш успіх дійсно помітний, то ви, мабуть, вірите, що всі ваші добрі якості – це ваша особиста заслуга. А якщо біля вас є хтось менш успішний, то вам здається, що ви маєте право подивитися на нього з погордою, а часом, навіть осудити його.
Ми всі покликані Господом, всі маємо обітницю жити вічно в Царстві Небесному. Та в кожного з нас є залишки Адамові. Любимо когось осуджувати, когось в чомусь звинувачувати. Але що ми можемо знати про інші людські душі? Про їхні спокуси , їх можливості, їх боротьбу? Лише одну душу у всьому світі знаєте ви, і це ваша власна душа. Ви один на один з Богом.

Всі ваші пересуди і домисли про недоліки ваших сусідів для Нього нічого не значать.
Вони можуть пошкодити тільки вам. «Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.» (Матв.18:10) «А ти нащо осуджуєш брата свого? Чи чого ти погорджуєш братом своїм? Бо всі станемо перед судним престолом Божим». (Рим.14:10)
Ворог душ людських дуже хитрий. Він різними способами підходить до нашого серця, щоб звести нас, щоб викрасти мир і спокій, щоб обеззброїти нас. Він переконує нас, що ми осуджуємо своїх братів тому, що прагнемо найкраще догодити Богові. Але наше осудження межує з фарисейською зверхністю над іншими, з їх уявною перевагою в одержанні особливої благосклонності Божої, якої вони хотіли б позбавити інших людей. Наше осудження може перетворюватися в фарисейську дію, що керується підлістю і злобою.
Пригадаймо випадок, коли фарисеї привели до Христа жінку, спійману на перелюбі. Штовхнули їх на такий вчинок не почуття правдивої і ображеної чистоти. При всій своїй зовнішній набожності, вони, в дійсності, не відчували огиди до моральної нечистоти, якою нерідко плямувалося їх власне життя. Привели вони цю жінку не під тиском морального обурення, а з метою задовольнити свою підступну злість, жорстокість і безжалісність. Христос, читаючи їх серця, спокійно вимови знамениті слова: «Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь.» Тихо сказані ці прості слова були для фарисеїв голоснішими від бурі. В їх головах, як грім пролунали думки: «Ось тому без виправдання ти, кожний чоловіче, що судиш, бо в чому осуджуєш іншого, сам себе осуджуєш, бо чиниш те саме й ти, що судиш. А ми знаємо, що суд Божий по правді на тих, хто чинить таке. Чи ти думаєш, чоловіче, судячи тих, хто чинить таке, а сам робиш таке саме, що ти втечеш від суду Божого? Або погорджуєш багатством Його добрості, лагідності та довготерпіння, не знаючи, що Божа добрість провадить тебе до покаяння? Та через жорстокість свою й нерозкаяність серця збираєш собі гнів на день гніву та об'явлення справедливого суду Бога, що кожному віддасть за його вчинками». (Рим.2:1-6) Вони і сьогодні звучать для нас попередженням.
Отже, Христос забороняє нам осуджувати братів наших. Це не значить, що ми повинні не зауважувати поганих їх вчинків. Це значить, що ми повинні з любов’ю, доброзичливо дати підтримку слабшому, допомогти піднятися тому, хто впав. Серед заповідей, які знаходимо в Біблії, є одна найважливіша: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!» (Iван.13:34)
«Любіть один одного!» - і руйнується зміст всіх клопотів світу цього: як перевершити себе над іншими.
Любов руйнує суперечки, осуд, незгоди, бо вона не заздрить, не величається, не надимається. Будемо від щирого серця любити один одного, носити тягарі один одного. Хай в цьому допоможе нам Господь!


Проповідь
Анатолія
Гримайла

Підготував до друку Є. Сиско

 

Видео раздел

Посетите нашу страницу на Facebook

БУДЬТЕ ОСТОРОЖНЫ!