Slavic Assistance Center

Славянский Центр Помогает Всем!

You are here:

Пора пробудитись від сну

«Так робіть, знаючи час, що вже пора вам пробудитися від сну, адже тепер спасіння ближче до нас, ніж коли ми увірували» (Рим. 13:11).

 

На відміну від світу, про­буд­жен­ня у церкві не позначається якимись надзвичайними проявами чи спалахами. Церква взагалі не повинна засинати. Якщо церква засне, то вона стане легкою здобиччю диявола. Якщо у стані дрімоти або гли­бокої летаргії перебувають якісь окремі громади чи навіть цілі деномінації, то поряд із зів’ялими гілками негайно ви­ростають молоді пагони, які, маючи потужний стовбур, дуже швидко вступають у зрілість і починають давати плоди. Церква не потребує якихось постійних періодичних струсів для пробудження, вона потребує систематичної, наполегливої, свідомої розбудови. Тіло Хрис­тове зростає по закладеній у ньому Божій програмі, в цю програму впроваджено все, в тому числі й постійне оновлення з відмиранням старих непрацездатних клітин. Кожен розуміє: нормальне здорове дитя природно переходить зі стану відпочинку до стану активної діяльності, воно має хороший апетит, передбаче­но додає у вазі і зростові, воно радісне й енергійне. Коли після гри на дитячому майданчику воно сіло в куточку і щось собі тихенько малює чи роздивляється, нікому з батьків не спадає на думку його смикати чи штовхати, аби вивести з того спокійного стану. Якщо ж дитя весь час припадає до подушки, то кожному зрозуміло, що воно хворе.
Беру на себе сміливість стверджувати: немає церков «сплячих», є церкви хворі. І їх досить легко відрізнити від здорових. Ось ознаки здорової, керованої Духом Святим, тобто пробудженої церкви:
- вона має стрункий, гнучкий, міцний і без будь-яких вад стру­ктурний хребет, основою якого є згуртоване коло служителів, єдиних у дусі;
- отримує хороше харчуван­ня, хліб духовний, у вигляді систематичного й глибокого навчання;
- веде активну доброчинну та євангелізаційну діяльність; нормально додає у «вазі» і «зростові», тобто зростає кількісно та якісно;
- більшість її членів є люди пробуджені.
А ось ознаки церкви хворої:
- церква не має сильного ядра служителів, вони розрізнені, кожний заглиблений переважно у своє особисте служіння, або закостенілі, або перебувають у стані помітно постійних змін і «вдосконалень», позитивних наслідків яких майже немає;
- систематичне програмне нав­чання відсутнє, кожен про­повідує за принципом «що на серце лягло»;
- церква значною мірою зо­середжена на собі, на своїх внутрішніх проблемах, вона не веде активного духовного наступу на світ і поповнюється, здебільшого, за рахунок тих, хто сам прийшов до церкви;
- періодичні спроби «про­будитись» весь час призводять до перекосів у діяльності чи скороминучих захоплень;
- громада майже не зростає, чітко діє закономірність: скільки покаялись, стільки й пішли в інші церкви;
- більшість віруючих перебу­ває на положенні прихожан, відвідуючи богослужіння у «по­ложенниє» дні.
Розбуджена церква – це цер­ква, що знаходиться у нормальному робо­чому стані, і тому молитви за пробудження її є настільки загальні, що навряд чи можуть мати сенс. За що ж нам молитися? Першу молитву за майбутню церкву здійснив наш Спаситель перед тим, як іти на хрест (Ів. 17:1-26). Що Він просить у Отця Небесного?
1. Щоб Отець беріг учнів (тобто майбутніх служителів) від небезпек, що пов’язані з їх перебуванням на землі;
2. Щоб Він дав їм єдність, міцністю своєю подібну до єд­ності Його Самого з Отцем;
3. За духовне зростання учнів (служителів), що полягає у підготовці їх до служіння;
4. Щоб вони мали в Ісусі Христі всю повноту Божої лю­бові;
5. Щоб Ісус продовжував постійно жити в їхніх серцях;
6. Щоб учні (служителі) сво­го часу потрапили туди, де і їх Учитель, і побачили славу Його;
7. Щоб усі були єдині, як учні (служителі), так і ті, кого вони привели до церкви; єдині, як єдині Отець, Син і Дух Святий.
У цій молитві викладено все, що потрібно церкві для духовного успіху й процвітання. Особливе місце займає слово «єдність». Воно повторюється п’ять разів. Сті­льки ж разів мовив Ісус про любов. Прохання про те, щоб Отець Небесний беріг учнів (служителів), згадується чотири рази, два рази промовляється слово «освячення». Певною мірою така статистика може характеризувати ту вагу, що її надавав Ісус тим чи іншим своїм проханням, та значення цих понять у житті віруючих. Для нас же це – значимість і складність наших проблем. Також бачи­мо, наскільки відповідальною у церкві є роль служителів Божих. Якщо врахувати, що в новозавітній церкві межа між «священством» та «мирянами» є досить умовною, то можна без перебільшення сказати, що міцне духовне ядро церковної громади вирішує все.
«Ті, які знають милосердя Твоє, будуть надіятися на Тебе, бо Ти, Господи, не за­лишиш тих, що шукають Тебе» (Пс. 9:10).

Леонтій ТАУБЕ,
2005 рік

 

Видео раздел

Посетите нашу страницу на Facebook

БУДЬТЕ ОСТОРОЖНЫ!