Slavic Assistance Center

Славянский Центр Помогает Всем!

You are here:

ХВАЛІТЕ БОГА

«Хваліте Господа з небес, хваліте Його в висоті! Хваліте Його, всі Його Анголи, хваліте Його, усі війська Його: Хваліте Його, сонце й місяцю, хваліте Його, усі зорі ясні! Хваліте Його, небеса із небес, та води, що над небесами!

Нехай Господа хвалять вони, бо Він наказав, і створились вони, Він їх поставив на вічні віки, дав наказа, і не переступлять його! Хваліть Господа також з землі: риби великі й безодні усі, огонь та град, сніг та туман, вітер бурхливий, що виконує слово Його, гори та пагірки всі, плідне дерево та всі кедрини, звірина й вся худоба, все плазуюче та птаство крилате, земні царі й всі народи, князі та всі судді землі, юнаки та дівиці, старі разом із дітьми, нехай усі хвалять Господнє Ім'я, бо Його тільки Ймення звеличилось, величність Його на землі й небесах! Він рога народу Своєму підніс! Слава всім богобійним Його, дітям Ізраїлевим, народові, що до Нього близький! Алілуя!» (Пс.148:1-14)
В цьому поетичному творі Давид закликає всіх славити Бога. Все, що Бог створив, повинно славити Бога, бо воно було створене для слави Божої. Зрозуміло, що все творіння повинне славити Бога по-різному. Природа віддає славу Богу своїм гарним виглядом, своїми чудовими властивостями відтворення і розвитку життя.
А людина? Людина теж знаходиться в списку творіння, але її стан особливий. Все інше Бог творив Своїм словом, а коли підійшла черга до людини, то Він не тільки сказав, а «створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею.» (Бут.2:7) Те, що Бог дав життя людині по-особливому, вказує на те, що людське життя стоїть вище і є в окремій категорії від інших форм життя. Якщо все творіння говорить про велич Господню, то людина якось по-особливому повинна славити Господа. З Біблії відомо нам, що Господь приходив в Едем і в прохолоді проводив час з Адамом. А чи не заключається призначення людини, вся її вдячність і слава Богові в тому, щоб завжди бути в присутності Божій?  Ми ніде не знаходимо відомостей про те, що Бог проводив час з деревами чи з тваринами. Ні, Він хотів спілкування тільки з людиною.
Але прийшов час, коли людина піддалася спокусі диявола. З цього часу все змінилося. Адам вже не міг проводити час з Богом, як раніше. Між ним і Богом повстав гріх. Якщо людина втрачає здатність славити Бога, то вона стає як той інструмент, що не може грати, у якого порвані струни. Вона стає подібною до дерева, що не приносить плодів. В ній залишаються тільки відчуття, що вона повинна щось, або когось славити.
Подивилась людина на океан, почула його шум і сказала, що це бог. Назвала його Нептуном. Подивилася на небо, побачила, що воно рухається і назвала його богом, стала поклонятися йому. Люди стали називати богами не тільки предмети, але й почуття. Наприклад видумали богиню любові і стали їй поклонятися. Все, що було незрозумілим, люди підносили до рангу бога і стали йому поклонятися.
Живий Бог шукав шляхів, щоб те найдорожче, те, що Він створив по Своїй подобі, можна було б навернути до Себе. Він послав на землю Свого Сина, Який став жертвою за всіх нас, за наші гріхи. Ми повинні тільки повірити Йому. Повірити, що кров Ісуса Христа змиває наші гріхи, робить нас достойними стати перед Богом. Повіривши, ми знову зможемо бути в присутності Божій. Визнавши Ісуса Христа своїм особистим Спасителем, ми можемо через Духа Святого мати цей приємний час спілкування з Богом. Через це спілкування, через нашу єдність з Богом прославляється Бог.
Так і тільки так можна прославити Бога. Сьогодні багато людей хочуть догодити Богові своїм високоморальним життям, своїми правильними вчинками, принести для Бога якийсь дарунок, щось гарне сказати, щось красиве намалювати. Якщо це без Ісуса Христа, то Бог не приймає такої слави. Чому прославлення Бога або спілкування з Богом тут на землі є таким важливим для нас?  Тому що воно продовжиться у вічності. Це обіцяв нам Ісус Христос. Ми в це віримо. І, незважаючи на всі клопоти життя зі всіма громадськими відносинами, зі всіма зв’язками дружби, сім’ї і праці, ми, найголовніші наші зусилля направляємо на те, щоб не розірвалось наше спілкування з Христом, щоб Бог через нас прославився.
Говорячи про прославлення, ми повинні бути обережними, бо це слово останнім часом стало дуже популярним і означає в основному форму проведення зібрань. Деяким молодим людям здається, що колишні мелодійні пісні з глибоким змістом слів їм не підходять. Пісні, які з благоговінням співали наші батьки вони хочуть замінити короткими фразами, які часто і швидко повторюються і супроводжуються громом сучасної електронної музики. Ці люди вважають, що вони славлять Бога. Вони запитують: «Чому я мушу славити так, як ви? Чому я не можу славити по-своєму? Де написано, що так не можна? Де написано, що так я не повинен робити?» Коли диявол підходив до перших людей, то він запитував іх, хто їм сказав, що цього робити не можна. Метод диявола – підірвати довіру до Бога, до Божих служителів. Якщо хтось сьогодні бунтує проти служителів, то на підставі Слова Божого, ми можемо сказати, що це перша ступінь його падіння.
При нашому спілкуванні з Богом, ми надаємо місце в нашому серці Духу Святому. Святий Дух – це третя особа Божества, це не відчуття, не емоції. Згідно слів Ісуса Христа, Дух Святий повинен засвідкувати нам про Нього. Коли Дух Святий присутній в нашому серці, ми будемо поступати так, як Христос поступав. Якщо в нас є бажання поступити так, як поступає Голівуд, як чинить цей світ, то це не є робота Духа Святого. Значить, Він у нас відсутній. Ми не можемо мати у своєму житті трошки світського, трошки, на всяк випадок, Духа Святого.
Тільки тоді, коли ми залишимо світський стиль життя, коли направимо наші думки  на Бога, коли дамо в своєму серці місце для Духа Святого, тоді наше спілкування з Богом буде приємним для Нього.
Не забуваймо, що це і є наше головне призначення, для цього нам дане життя на цій землі. Сьогодні на землі є багато церков, які славлять Бога у дусі і істині. Ми щасливі, що входимо в їх число. Ми щасливі, що Бог знайшов нас, відкрився нам і дав нам відвагу в молитві підносити голос свій і вихваляти Бога.
Руслан Стадницький