Slavic Assistance Center

Славянский Центр Помогает Всем!

You are here:

Погляд віри

«І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоного моря, щоб обійти едомський край. І підупала душа того народу в тій дорозі. І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема води, а душі нашій обридла ця непридатна їжа. І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля. І прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо говорили проти Господа та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ. І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як погляне на нього, то буде жити. І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!» (Чис.21:4-9)

Ізраїльский народ, вийшовши з Єгипту, після довгих блукань по пустелі, нарешті, вирушив в обіцяну землю Ханаан. Досягнути Ханаана можна було гористим шляхом, що пролягав на Захід від Мертвого моря і рівниною – на Схід від цього моря. На цей раз Ізраїльтяни вибрали рівнинний шлях. Вони хотіли увійти в Ханаан зі Сходу, перейшовши річку Йордан десь коло Єрихону. Їм потрібно було пройти Моавську землю, яка на той час була підкорена Аморейським царством. А щоб досягнути Моавської землі, треба було пройти Едом. Вони просили Едомського царя дозволу пройти через його країну. Обіцяли йти тільки дорогами, оминаючи поля і виноградники, а за воду обіцяли платити.
Не дозволив едомський цар пройти через його землю і, навіть, виставив військо проти Ізраїлю. Едомляни – це нащадки Ісава. Бог не дозволив Ізраїлю воювати з тим народом. Ізраїль змушений був обходити Едом. Стільки років блукань по пустелі і ось, здавалося б, вже близька ціль, але ні, знову розчарування. Знову треба обходити пустелю. І впали духом люди. Почалися нарікання: «Для чого ви нас вивели в цю пустелю? Щоб нам тут померти? Хліба немає, води немає. І ця їжа нам остогидла вже.» Але чи було це правдою? Ні, це була неправда. Бог все давав їм. І не було такого, щоб Бог їх залишив. Бог дав їм воду зі скелі, Бог дав їм хліб.
Так завжди буває… Людина робить вибір. Перед нею лежить радісне і світле майбутнє, але починається дорога, труднощі, почи­на­ється пустеля. І часто людина зневіряється в тому, що вона вибрала. Коли ми виходили з «Єгипту», ми відчували прощення гріхів, ми жили в нашому Бозі, ми йшли за Ним. Яким радісним був для нас цей вихід! Та почалось нове життя. І раптом, воно проходить не так, як ми собі уявляли.
Воно проходить різними дорогами і місцями, часто там, де тіснота, де спека, безвихідь, безпорадне становище. Тоді, ми падаємо духом. Може, навіть, нарікаємо: «Скільки вже можна боротися? Скільки можна терпіти? Досить з мене! Я втомився!»
Брати і сестри! Це ворог своїми лукавими стрілами стріляє в нашу душу, він хоче, щоб ми збунтувалися проти Бога, щоб зневірилися.
Ізраїльтяни стали говорити проти Бога і Мойсея і Бог наслав на них зміїв. Народ зрозумів свою вину. Він прийшов до Мойсея і каже: «Помолися за нас, бо ми згрішили».  Мойсей помолився. Чи забрав Бог зміїв? Ні, змії продовжували жалити. Але Ізраїльтяни одержали порятунок. Мойсей зробив мідного змія і поставив його на підвищеному місці. Той, кого вкусила змія, мусив подивитися на мідного змія з вірою. Треба було сильно вірити. Ось, зміїна отрута пішла по тілу і, здається, зараз настане смерть! Але Бог сказав, що хто подивиться на цього змія, буде жити. Ізраїльтяни вірили і залишалися живими. Бог примусив їх жити вірою.
Дорогі брати та сестри! Часто і нас Бог примушує жити вірою, часто Він посилає змій, які жалять нас. Ми усвідомлюємо свій гріх, приходимо до Бога в покаянні, просимо прощення, але Бог «зміїв» не забирає, вони продовжують нас жалити. Бог примушує нас жити вірою. Ми змушені дивитися на піднесеного Спасителя. Написано, що так був піднесений і Син Людський. Для чого піднесений? Щоб кожний, хто віритиме в Нього, мав життя вічне. Хто примусив Його це зробити? Йог любов до тебе і до мене. Сьогодні цей світ наповнений отрутою і немає порятунку ні в кого, тільки в піднесеному на Голгофі Божому Сині Ісусі Христі. Зупинити руйнівну силу гріха в твоєму житті може тільки твій погляд на Ісуса Христа, погляд з вірою.
Ізраїльтяни зрозуміли, що вони згрішили, бо говорили… Зауважте, ГОВОРИЛИ, а не робили. Нам здається, що згрішити – значить щось погане зробити. Але згрішити можна навіть тільки говорячи, що щось погане зробимо. Ізраїльтяни ще не відступили від Бога, вони ще не стали поклонятися іншим богам, вони тільки говорили і згрішили.
Брати і сестри! Що ми сьогодні говоримо, які слова виходять з наших вуст, в наших домах, на наших роботах? Це так важливо. Бог слухає все те, що ми говоримо. Говорячи, ми можемо згрішити, якщо ми байдужі, впали духом, якщо ми запізнилися на зібрання, не прийшли на співанку, пропустили щось, до чогось віднеслись байдуже. Ніби, мали на це серйозні причини, то нам здається, що це не гріх. Але Бог знає ту серйозність. Христос судиться з тими, хто стає байдужим або хто виявляє малодушність. Хай ніхто сьогодні не впадає в зневір’я.
Звичайно, дорога християнина нелегка. На ній трапляються змії. Вони нас жалять. Ми можемо витратити силу, можемо знемагати, але наша вірність Господу повинна бути незмінною. Нам не дозволено впасти. Пам’ятаймо, що є кров Ісуса Христа, є погляд віри на Голгофу. ■

Проповідь
Руслана Максиміва

 

Видео раздел

Посетите нашу страницу на Facebook

БУДЬТЕ ОСТОРОЖНЫ!